В основі планування роботи методичної комісії лежать такі принципи:
• гуманізм;
• демократизація – активізація участі всіх педагогічних працівників у плануванні діяльності методичної комісії;
• науковість;
• аналітичність;
• системний підхід – збалансованість плану роботи методичної комісії з планом роботи училища;
• перспективність – спрямованість на кінцевий результат;
• спадкоємність – «пов’язаність» усіх планів у навчальному закладі;
• ритмічність – рівномірний розподіл усіх заходів протягом року між членами методичної комісії;
• конкретність;
• реальність – досяжність;
• динамічність – змінність під впливом зовнішніх і внутрішніх умов;
• принцип головної ланки – вибір головних завдань на навчальний рік.

На кожному засіданні нами обговорюються та приймаються чіткі рішення з питань теми, що запланована, впровадження чи використання яких перевіряють заступники директора та методист.

Зміст кожного засідання відображається у протоколі, до якого додаються матеріали з розглянутих питань.

Протокол обов’язково містить номер, дату засідання, прізвища присутніх, порядок денний, стислий зміст виступів, пропозицій, зауважень. У протоколі відображається весь хід засідання, точно і повністю (але не докладно), записується непрямою мовою кожне повідомлення і виступ.

Кожна наступна зустріч методичної комісії розпочинається з аналізу виконання рішень попереднього засідання.

Більш детальну інформацію про діяльність та організаційно-методичне забезпечення нашої методичної комісії пропоную дізнатись із методичних рекомендацій, які були розроблені мною спеціально до сьогоднішньої нашої зустрічі.

Усе краще, що є в роботі кожного члена методичної комісії сільськогосподарських професій, ми намагаємось робити надбанням усіх педагогів нашого навчального закладу і не тільки. З цією метою нами організовується колективне вивчення досвіду з різних методичних тем через проведення місяця професії (протягом якого проводяться відкриті уроки теоретичного та виробничого навчання, виховні години, виставки педагогічних надбань тощо), взаємовідвідування уроків, аналіз ефективності нових методів і прийомів роботи з учнями, колективне складання і обговорення методичних розробок, публікацій у навчально-методичних виданнях, звіту голови методичної комісії на педагогічній раді.

Здавалося б усе у нас на вищому педагогічному рівні. Працюй та радій. Та поряд із таким якісним і потужним (на перший погляд) організаційно-методичним забезпеченням методичної комісії ми помітили один надзвичайно невтішний факт – якість знань учнів не підвищувалась (скажем так – якісний показник не знижувався, але і не ріс)! Виникало єдине запитання – у правильному напрямку ми рухаємося? Чи можливо потрібно вносити кардинальні зміни у освітній процес підготовки спеціалістів нашого профілю?

Пошуки відповіді на ці запитання привели нас до необхідності вивчення та набуття навичок із застосування освітніх інновацій.

Саме з цим досвідом роботи ми б і хотіли сьогодні з вами поділитись.

Усім нам відомо, що невід’ємною частиною будь-якої людської діяльності являється її розвиток. Накопичуючи досвід, удосконалюючи способи, методи дій, розширюючи свої розумові можливості, людина тим самим постійно розвивається.

Цей же процес застосуємо до будь-якої людської діяльності, в тому числі й освітньої.

Освіта має забезпечити кожному, хто навчається, широку можливості для здобуття умов розвитку та підготовки до життя. Але на сучасному етапі все очевиднішим стає той факт, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь та навичок, не встигає за темпами їх нарощування. А значна частина знань, які освоюють діти, була здобута людством 200-400 років тому.

Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть і такі якості як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами.

Натомість що ми маємо? Сучасна освіта не достатньо розвиває здібності необхідні її випускникам для того, щоб самостійно самовизначитися у світі, приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутнього, бути активними і мобільними суб’єктами на ринку праці.

Подолання кризи сучасної освіти можливе завдяки інтенсивному реформуванню її відповідно до вимог часу, у процесі формування принципово нової схеми освіти, яка поступово замінюватиме традиційну.

З урахуванням цього, пріоритетними завданнями сучасної освіти повинні бути навчання навчатися, навчання працювати, навчання співіснувати, навчання жити.

Навчання навчатися полягає у виробленні вміння оволодівати та оперувати найрізноманітнішою інформацією.

Навчання працювати має на меті формування здатності ефективно оволодівати професійними навичками, вміння знаходити вихід у найнепередбачуваніших виробничих ситуаціях, співпрацювати в колективі, співвідносити себе з конкретними фаховими ролями та ефективно їх виконувати.

Навчання співіснувати полягає у розвитку таланту до налагоджування соціальних, дружніх і родинних стосунків, вихованні здатності до емпатії, персоніфікованих взаємин з іншими людьми.

Завданням навчання жити є формування в молодої людини цілісного світогляду і світосприйняття, вміння обдумано бачити особистісний сенс життя, прагнути до духовної зрілості, бути відповідальною за себе, усвідомлювати відповідальність за долю людства.

Сучасний стан системи освіти не задовольняє багатьох, хто в ній працює. Усвідомлення необхідності реформування роботи навчально-виховних закладів зумовлюють потребу в оновлені і професійної діяльності педагога.

Вправа: «Мозковий штурм».

Питання: Якими якостями повинен володіти педагог, готовий працювати в інноваційному режимі?

Хочеться добавити, що особливо значущим є формування його компетентності, особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, оволодіти інноваційною ситуацією та влитися в уже зароджений інноваційний рух в системі освіти.

Професіоналізація педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого не можливе забезпечення нової якості освіти.

Але ж чому? Чому нам так необхідні освітні інновації? Невже ми – педагоги, з багаторічним стажем роботи не можемо заставити дітей вчитися? Чому ми не можемо домогтися від них відтворювати на практиці усі ті уміння, які ми передаємо їм з року в рік?

Вправа: «Переваги і недоліки освітніх інновацій»?

Знаєте, колись давно іще у дитинстві, коли у мене виникали сумніви, щодо прийняття того чи іншого важливого (на мою дитячу думку) рішення, я підбігала до мами і запитувала поради як мені бути. Пам’ятаю як сьогодні, як вона мені рекомендувала зважити усі «переваги» та «недоліки» і тільки тоді приймати відповідне рішення.

Сьогодні я хочу запропонувати вам взяти участь у вправі, якій я надала назву зі свого дитинства: «Переваги та недоліки». За допомогою якої, ми спробуємо визначитись, чи мають право на існування освітні інновації, чи це просто марна трата часу та зусиль.

(По середині класу знаходяться дві корзини. Одна із надписом «Переваги» інша «Недоліки». У заздалегідь підготовленому ящику знаходяться тенісні шарики, на яких наклеєні твердження переваг та недоліків освітніх інновацій. Я по черзі підходжу до кожного учасника Педагогічної майстерні та пропоную витягнути шарик і, прочитавши твердження, віднести його до однієї із груп «Переваги» або «Недоліки».)

| Методична скарбничка| 1| 2| 3|

^^вверх^^