Використовувати дороги не за їх призначенням дозволяється з урахуванням вимог статей 36-38 Закону України «Про автомобільні дороги».
Дане положення Правил є уніфікованою нормою Закону України «Про дорожній рух» і додатково акцентує увагу на тому, що автомобільні дороги повинні задовольняти потреби держави і населення в перевезеннях пасажирів і вантажів, а також забезпечувати безпеку учасників дорожнього руху. Використання їх в інших цілях (наприклад, сушіння зерна, сіна, складування яких-небудь матеріалів і т.п.) забороняється. Оскільки організація дорожнього руху покладена на власника доріг, то відповідно тільки йому і дозволено встановлювати засоби організації дорожнього руху.
Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти (рис. 1.6), люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності.
|
Рис. 1.6 |
Цей пункт Правил закріплює гарантії безпеки окремих категорій учасників дорожнього руху руху — дітей, літніх громадян, а також осіб з ознаками інвалідності, які у силу визначених обставин (віку, поганого здоров'я) не можуть чітко виконати вимоги Правил або недостатньо усвідомлюють, що вони своєю поведінкою створюють перешкоду або небезпеку для інших учасників руху. Інші учасники дорожнього руху зобов'язані бути особливо уважними в місцях появи таких осіб: водії — знижувати швидкість, звільняти дорогу тощо; пішоходи — надавати допомогу, наприклад, при переході проїзної частини; пасажири — створювати нормальні умови перебування осіб зазначених категорій у транспортному засобі.
Обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законодавством порядку.
Повторення в Правилах аналогічної вимоги Закону України «Про дорожній рух» сприяє реалізації прав громадян на свободу їх пересування автомобільними дорогами. У силу цього положення будь-яке обмеження такого права повинно мати законні підстави (ліквідація наслідків стихійних лих, проведення певних спеціальних заходів тощо). Повний перелік умов і компетенцій відповідних органів по введенню обмежень у дорожній рух сформульований у статті 26 згаданого Закону. Відхилення від вимог нормативно-правових актів, як і інші форми і методи введення обмежень для учасників дорожнього руху, є неправомірними.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Інтереси захисту суспільства від тяжких наслідків дорожньо-транспортних подій повною мірою обумовлюють необхідність прийняття примусових заходів впливу до осіб, які не бажають добровільно виконувати Правила дорожнього руху. За подібні порушення на підставі чинного законодавства передбачена дисциплінарна, адміністративна, карна і цивільна відповідальність.
За порушення Правил до учасника дорожнього руху застосовуються в основному заходи адміністративного впливу у виді попередження, штрафу або тимчасового позбавлення права на керування усіма видами транспортних засобів.
Якщо порушення Правил привели до вчинення дорожньо-транспортної події, при якій загинули або були травмовані люди, особи, винні в цьому, притягуються до кримінальної відповідальності.
У залежності від характеру й обставин порушення, що привело до вчинення дорожньо-транспортної події, на підставі цивільного законодавства з винного може бути стягнена повна або часткова сума нанесеного матеріального і морального збитку.
Власник (водій) транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, відповідно до цивільного кодексу несе матеріальну відповідальність за заподіяний цим транспортним засобом збиток.
2. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ
ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Терміни в Правилах носять специфічний характер і дещо відрізняються від загальноприйнятих, чим і викликана необхідність спеціального їх тлумачення. Значна частина термінів у Правилах є нововведенням, деяка частина обновлена, однак об'єднує їх одна мета — однозначне тлумачення положень даного нормативного акту і створення його більш зрозумілим для тих, хто вивчає і застосовує його положення на практиці.
Автобус (рис. 2. 1) - автомобіль з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.
|
Рис. 2.1 |
Відповідно до Державного стандарту розрізняють наступні види автобусів:
- мікроавтобус — одноповерховий автобус з числом місць для сидіння не більше сімнадцяти, з місцем водія включно;
- автобус загального призначення — автобус, призначений для перевезення пасажирів як громадським транспортом (за маршрутами);
- міський автобус — автобус загального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням пристосований для міських і приміських перевезень; має місця для сидіння та спеціальні місця поза проходом для стояння і забезпечує можливість переміщення пасажирів усередині автобуса;
- міжміський автобус — автобус загального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням пристосований для міжміських перевезень, поза проходом не має місць для стояння, в автобусі можна перевозити пасажирів, які стоять у проході, на короткі відстані;
- автобус далекого прямування — автобус загального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням пристосований для перевезення тільки сидячих пасажирів на далекі відстані з необхідним рівнем комфортабельності;
- спеціалізований автобус — автобус, який, за своїми характеристиками не відповідає жодному з вище зазначених типів, має спеціальне обладнання і призначений, в основному для перевезення пасажирів певних категорій або певних професій;
- зчленований автобус — автобус, який складається з двох і більш жорстких шарнірно з'єднаних між собою секцій таким чином, що забезпечується
переміщення пасажирів з однієї секції в іншу.
Автомагістраль (рис. 2.2) - автомобільна
дорога, що:
- спеціально побудована і призначена для руху транспортних засобів, не призначена для в’їзду на прилеглу територію або виїзду з неї;
- має для кожного напрямку руху окремі проїзні частини, відокремлені одна від іншої розділювальною смугою;
- не перетинає на одному рівні інші дороги, залізничні і трамвайні колії, пішохідні і велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин, має огородження на узбіччях і розділювальній смузі та обгороджена сіткою;
- позначена дорожнім знаком 5. 1.
|
Рис. 2.2 |
Виділення в окремий термін автомагістралі, як частини автомобільної дороги, викликане тим, що умови забезпечення безпеки дорожнього руху при збільшених швидкісних режимах вимагають від учасників дорожнього руху підвищеної уваги і дотримання більш жорстких вимог у цих умовах.
Термін «автомагістраль» розширений з травня 2009 року з метою збільшення швидкісних режимів на певних ділянках доріг.
Автомобільна дорога, вулиця (дорога) (рис. 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
|
|
|
Рис. 2.3 |
Рис. 2.4 |
Рис. 2.5 |
|
|
Рис. 2.6 |
Рис. 2.7 |
|Методичні розробки занять|Попередня|Читати далі|